Мефедрон кристаллы Янаул

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Ебанулся наркоша, у меня такая история, даже самому себе не верится, бро! Слушай, такое дело, однажды решил я войти в этот подпольный мир наркотиков и почувствовать грани собственной безбашенности. Хотел поизучать свои пределы алкогольной выносливости и взять пару закладок мефедрона, чтобы проникнуться этой бодягой, понимаешь меня, браток?

Началось все с того, что я схватил своего брата по душам и уговорил его промотаться со мной в эту безумную поездку. Вот так мы зашли в этот западный квартал, где рулят настоящие демоны, а мы с ними решили познакомиться. Идем по улице, сматываемся в этот грязный подворот, где нашелся наш коннект, главный поставщик депресняка и бодяги. Тут он нам и предложил аккуратно зарядить мухомором. Понимаешь, такая ебанутая идея у него была, братишка!

Поехали мы с ним куда-то на окраину, в заброшенное здание. Там он достал свои закладки, а в атмосфере стала чувствоваться жара и раздвоение личности, все словно слилось в единую массу. Я начал мысленно ботать, как я оказался здесь, почему я такой безрассудный и что это вообще за хохотунчик во мне просыпается, когда я на грани безумия.

Это все из-за того, что я такой тупой пацан, который любит рисковать и идти в бой с самим собой. Алкоголик или наркоман, такое понятие мне не нужно, я просто наслаждаюсь этим миром без границ и норм. Так думаю я, пока пытаюсь найти себя в темноте этой комнаты, где все словно переплетается и теряет всякий смысл.

Когда мы вернулись в цивилизацию, я почувствовал себя таким адреналиновым монстром. Наши глаза горели желанием исследовать всю эту бодягу еще глубже, понимаешь? Мы взяли крек, гаш и даже снег, чтобы погрузиться в этот безумный мир наркотиков еще глубже.

Так вот, оказывается, что алкогольная выносливость и наркотические эксперименты - это вещи, которых нельзя просто брать и так забавляться. Ты должен быть готов ко всему, братишка, ведь эти штуковины могут тебя завалить насмерть. Когда я попробовал эти новые штуковины, я почувствовал, как мое тело начало быть вне контроля, как я теряю связь с реальностью и все, что остается - это безумие.

Но несмотря на все это, я не мог остановиться, братан. Меня как будто магнитом тянуло к этим запретным вещам. Я снова и снова возвращался к этому подпольному миру, и каждый раз он затягивал меня еще глубже, словно черная дыра, из которой я не мог выбраться.

Теперь я знаю, что ни одна закладка не сможет меня осчастливить. Они лишь временно уносят меня от реальности, позволяют забыть о своих проблемах, но после этого все возвращается в двойне. Страх, паника и полное разрушение.

Однако, я все еще ботаю, только в другом смысле. Теперь я ботаю собственную жизнь, пытаясь найти ответы на все вопросы, которые задает мне это безумие. Иногда я нахожу хохотунчиков, которые веселят мою душу и дают мне силы идти дальше. Но чаще всего это просто пустота, которая поглощает меня, словно клубящийся дым.

Теперь я понимаю, что самый настоящий депресняк - это то, что ты находишь внутри себя, когда осознаешь, что ты потерял себя в том числе и из-за этих веществ. Но знаешь, я верю, что есть выход, что даже самая сильная зависимость может быть побеждена. И я надеюсь, что когда-нибудь я смогу это сделать.

Так что, братишка, если у тебя тоже есть желание попрыгать на этой гране безумия, подумай дважды. Ищи свои радости и счастье в других вещах, чтобы ты не оказался в таком же плену, как я.